Кулею під ребро -
листопад. В Люмері кажуть Місяць Туманів...
В молочному небі павутиння гілля. І пташині зграї.
Запястья у птиц тоньше страниц...
...краплі води виблискують, мов намистинки. Бузковий туман...
листопад
Жовтень. Жила передчуттям листопада. Вив'язувала мереживо тоненьких гілочок з бузковими квітами. Дивилася у темні води Ками.
Мала б пам'ятати про залізний хрест, ножі в рамі вікна, полин та часник...
Але ж ні... З дзеркала на мене девилася велешка, донька Листопада, з болотяними очима. І Леота, Лінту, Пташка. В її очах - по вінця - темної води і туману.
Не сховалася. Не вбереглася...
Візьми мене з моєю Тінню...
На іншому боці місяця погойдується на хвилях чорна найтігала. Мовчазний візник грає на бандонеоні. Не довго чекати. Вже йду. От тільки візьму свою чорну флейту.
Яка ж вона тоненька, ця межа, між картатою спідницею, букетом листя, гарячим чаєм з лимоном... - і бузковою глибиною присмерку, обпікаюче холодним вином у келиху...
Дощ в обличчя. Не забудь, любий: не став ножі і ножиці у раму вікна...
Невозможно иные, другие, странные, болезненно надломленные, с неизведанной глубиной внутри. Что там? Бьющиеся, метающиеся крылатые тени, наклонишься посмотреть – и их призрачное мотыльковое пламя опалит, сожжёт, выест до дна.www.diary.ru/~chronicler/p79795726.htm
Жовтень. Медово-золотий, бурштиновий жовтень.
Ще рано. Ще цілий місяць до... Самайна?
Але у сутінках, у примарному сяйві місяця, у димно-морозному передранковому вітрі... передчуваю...
За бузковим присмерком, за сивою памороззю...
Болотні вогні. 
бузковий туман
Місяць Туманів.
Крізь ніч летить гостроноса найтігала. Співає Леота темним нутром. Акомпанує їй Візник - грає на струнах хребта. В їх очах - темна вода і туман. Сірі метелики, чорні птахи. І болотяні вогні. Леота цілує мертвих в западини очниць. Знімає шкіру - грати в бубен. Достукатись до серця, до потаємного вуха. Крізь неї ростуть трави і дерева, крізь неї тече Кама, гонить Кама хвилі з туманами і кров'ю. Крізь неї - бузковим туманом, примарними квітами сплітаються ваші сни.
Люди, сліпі і голі перед обличчям листопада, - мусять шукати наосліп, навпомацки, навмання, на дотик. Дивляться серцем. Цілуються ребрами. Випускають з клітки грудей чорних птахів. Обнімають тіні мертвих крізь стіну туману... цілують крізь бузкову вуаль...
... в моїх обіймах - не торкаючись землі - "Кстати, где твои крылья, которые нравились мне?" - фейлі - змахує туманними тінями крил - її очі - безодня - в її волоссі пелюстки бузкових квітів - туман заплутався у чорних кучерях - на ранок розсиплеться торішнім листям та срібним дощем...
...бузкові пелюстки вкривають твої повіки - пелюстки туману - дивися на небо крізь грати гілля - краплі води на моєму обличчі - роса - гаряча солона роса - червоні троянди - чермні троянди на моїй сорочці - на твоїй сукні - чермні пелюстки струменять бруківою - стікаємо кров'ю в темні води - червоне твоє яблучко, Mar Moarte, Madre de la Muerte, червиве твоє яблучко та бузковий яблуневий квіт...
...мои руки почти не дрожат, когда кладу венок черных веточек - словно паутина - поверх жемчужной вуали. Лиловые лепестки осыпаются на твои веки. Лепестки тумана. Цветы ноября... Лиловые цветы - поверх синего следа от петли... мои руки почти не дрожат, когда направляю лодку вниз по каналу. Сегодня я буду твоим Возницей, Птица... Твоя черная флейта... Вот она... с тобой... Я вспорол ее. Убил ее... Кто бы смог играть на ней после тебя? Сидя на каменных ступенях, я смотрю, как лодка исчезает в темной воде. Я обниму твою тень через туман. Прощай, Птица...
...И флейта сказала "Люблю"...
"Я знал все слова, которые лгут. Но тут не помогут ни те, ни эти..."
Кожне слово виходить з горла кров'ю. Кожне слово - химерне, викривлене... Тікає, плутається в роті...
Залишається співати, чи плести намиста чорних гілочок, чи бачити світ в танці... Немов якийсь бісів хореограф - не можу це висловити інакше, ніж танцем. Волію так, ніж словами. В стилі контемпорарі під "Оборотень" (Ольга Арефьева). я знаю потаємне значення кожного поруху, вигину, жесту... Але я не пам'ятаю жодного слова... Не встигаю донести їх - в жмені...
@музыка:
Ольга Арефьева - Оборотень, Faun - November, Ольга Арефьева - Черная флейта
@настроение:
с водоразделом между реальностями, проходящим по переносице...
@темы:
Зачем ты сделал это с миром, говнюк?!,
маргіналії,
музыка странного сна,
щоденники,
МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ,
майстерня,
світлини,
архив,
Місто,
галерея,
мистецтво тисячі дрібниць,
На іншому боці Місяця