...записано зі слів EMANON,
Кав'ярня "На Розі", На іншому боці Місяця...
За кілька хвилин з кухні долинула музика... бриніла струмочками у високій зеленій траві, мерехтіла зеленкавими тінями верби та очерету у воді... блакить, тінь пташиного крила, сонце на повіках...
Я щойно витерла останній стіл - ти знаєш, наш улюблений, в кутку, з нього зручно спостерігати за сутінковими вулицями... або що ще такого вигадає наша Лінте... - коли вона з'явилася. Сиділа на підвіконні, стопи в краплинах роси, заплітала неслухняні коси, ховаючи листя трави - волошки, петрів батіг, баранці.... якісь колоски...
За кілька хвилин з кухні долинула музика... бриніла струмочками у високій зеленій траві, мерехтіла зеленкавими тінями верби та очерету у воді... блакить, тінь пташиного крила, сонце на повіках...
- Знаєш, те, що ми бачимо, - це відображення нас самих - у мінливій воді, - гукнула Лінте з кухні. Загуркотіла мідними джезвами, баночкаим-скляночками - мабуть, задумалась.
- Не встигаю донести воду в долонях, - зітхнула вона. - Це ніби отримувати від світу те, що ти випромінюєш... Наприклад, ніч, зима, ти десь на Борщагівці, або в Майстернях, або в якому іншому "злачному" місці... Гавкають безпритульні пси... Що ти відчуваєш? Логічно, що тобі ... ммм... страшно. Ось ти йдеш до зупинки, ощираєш навсибіч, сахаєшся кожної тіні... і стікаєш страхом... смердиш страхом, мов...
Я ніби відчуваю, як вони вишкірила зуби...
- Ти очікуєш неприємностей. Ти нічого не бачиш, окрім потвор та почвар. Власне, велика ймовірність того, що неприємностей на свою дупу ти-таки отримаєш... Розумієш? - гукнула вона знов. - Тому що... Варто тобі змінити канал... ммм... внутрішнього звучання, як ти побачиш щось інше, окрім закинутого будівельного майданчика, страшних псів і ... Та сама картина. Інший кут зору. Та інші ... хвилі... Тому що ліхтарі у вечірньому небі над Борщагівкою схожі на пухнасті жовтогарячі сонечка... І жодна зараза до тебе не причепиться.
Визирнула з кухні і посміхнулася. Пахло м'ятою та малиною. І кавою.
- Ось так. Проста магія. Мистецтво тисячі дрібниць. Або як казав Птах,
"Магия - это то, чего ты для себя хочешь и то, что ты сам готов принять.
Кому-то - ключевая вода, ароматы, яркие ткани, звенящие браслеты и танцы.
Кому-то - теплый зеленый свитер, хна для волос, выгибание каждого позвоночка и пушистый шарик-кундалини где-то внизу.
Кому-то - лунные ночи, сырая земля, горький травяной запах и ярко выраженный металлический вкус.
Кому-то - зубы в крошку, глаза навыкате, бардак на выгуле и кровь из ушей."
Фогель
Мовчки ми слухали музику. І в долонях Лінте пульсувало пухнасте сонце... власне музика - Telenn Gwad, Day Falls
І в долонях Лінте пульсувало пухнасте сонце...
(с - Helena Nelson Reed) Рэттиси, добро пожаловать в воздушную кофейню, прораб воздушных замков... To be continued...
Продовження буде в коментарях - згодом. І запис буде підніматися. Я попередила
@музыка:
Telenn Gwad - Day Falls
@настроение:
sun in the teacup
@темы:
rough-drafts,
музыка странного сна,
щоденники,
The Cookbook of Good Mornings,
Із зошита, що потрапив у зливу,
Кошкин дом,
МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ,
Сюита,
архив,
Сорочье гнездо,
кав'ярня,
галерея,
мистецтво тисячі дрібниць,
На іншому боці Місяця
-
-
04.03.2010 в 01:41-
-
04.03.2010 в 06:56-
-
30.03.2010 в 18:26olegboyko.ru/t_texts.html
-
-
30.03.2010 в 18:41-
-
31.03.2010 в 13:37...просто інша хвиля радіо...
Little black dress, підібране волосся, ланцюжки та браслети на босих ногах.
Гаряча і гірка.
Повільно, танцюючи йде крізь дим. Уламками скла.
Вигин напівоголеної спини, тонка шия - хочеться вкусити, побачити біль і насолоду в її очах, мов мерехтіння авантюрину на тлі темного оксамиту.
Кохатися до першої крові...
Гаряча і гірка. Солона.
Що ти тепер випромінюєш? Яку казку хочеш переповісти візерунками диму?
Буде гаряче. Боляче. Солоно на губах - від сліз і крові. Холодно. Від доторку металу. ВІд крапель дощу.
Так треба. Ножі та ножиці в підвіконня. Залізо та полин.
Залишаючи брудний кривавий слід на снігу.
Так платимо за наближення весни. Слідами вовчих лап, заповненими кров'ю.
...ти спокусливо вигинаєшся, спираючись на дерев'яну стійку. Але в очах твоїх - темної води по вінця, гіркої води. Ти знаєш. У неї гострі ікла. У неї хірургічні рукавички і тонкий скальпель.
І ти танцюватимеш - цього разу повільно і ледь сп'яніло - у кімнаті, що палає...
-
-
31.03.2010 в 15:24Поправляю півмаску, пов'язую арафатку - такий звичний повсякденний рух. Вдягаю крислатого ковбойського капелюха. Стою перед задніми дверима і не наважуюся зробити крок. Безіменна. Безлика. Обличчя змило водою у Замку Чаші. За порогом, за першими-ліпшими дверима - невідоме. І жодної червоної ниточки, щоб повернутись.
Намагаюся сконцентруватись - пригадати гіркуватий дух трави, місяць над обрієм, вогнище, пісні Койота... Було б непогано трафити Койота, або Джека, або...
Мілалуш - вона має безліч імен, але за старою звичкою називаю її як тоді, у Замку Чаші - треться об ноги, дряпає двері - "Ходімо вже!"
Мілалуш, мій червоний (себто - сірий, смугастий) клубочок.
...За прочиненими дверима - ніч над преріями...
-
-
03.04.2010 в 00:25Загляни в тайники моего ликованья,
Я живу между двух твоих рук.
Отвернись, я стесняюсь узнать эти тайны,
Тайнознание - участь старух.
В дырки времени сыплется солнечный ветер,
Обветшала обёртка сих дней,
Нынче платье реальности - драные сети
И мы страшно запутались в ней.
И смеются секунды над глупостью стрелок
Словно свежий узнав анекдот.
Мы, гуляя над бездной, букашечно мелки,
Изо рта не надышимся в рот.
Расстегни свои рёбра, там птица томится,
Бьётся, встретиться хочет с моей.
Мы на плоть нанесли свои белые лица
И считаем - так Богу видней.
(с - Ольга Арефьева)
www.ark.ru/ins/pocherk/poems.html
www.ark.ru/
-
-
07.05.2010 в 18:14(Зау)