All we are is dust in the wind. Stardust
12.09.2009 в 23:58
Пишет .Jovis:Только одно делает исполнение мечты невозможным - страх неудачи. Мечтать нужно безоговорочно.
URL записи
понедельник, 07 сентября 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
07.09.2009 в 20:27
Пишет Karolina Cienkowska:". . . that country where it is always turning late in the year. That country where the hills are fog and the rivers are mist; where noons go quickly, dusks and twilights linger, and midnights stay. That country composed in the main of cellars, sub-cellars, coal-bins, closets, attics, and pantries faced away from the sun. That country whose people are autumn people, thinking only autumn thoughts. Whose people passing at night on the empty walks sound like rain . . . ."
(с) The October Country by Ray Bradbury
URL записи(с) The October Country by Ray Bradbury
пятница, 04 сентября 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
03.09.2009 в 16:55
Пишет Ариа:I must not fear. Fear is the mind-killer. Fear
is the little-death that brings total obliteration.
I will face my fear. I will permit it to pass over
me and through me. And when it has gone past
I will turn the inner eye to see its path. Where
the fear has gone there will be nothing. Only I will remain.
Frank Herbert,
Bene Gesserit Litany Against Fear,
"Dune"
is the little-death that brings total obliteration.
I will face my fear. I will permit it to pass over
me and through me. And when it has gone past
I will turn the inner eye to see its path. Where
the fear has gone there will be nothing. Only I will remain.
Frank Herbert,
Bene Gesserit Litany Against Fear,
"Dune"
All we are is dust in the wind. Stardust
понедельник, 31 августа 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
23.08.2009 в 18:42
Пишет _Solweig_:Сегодня хороший день, ибо солнце к вечеру таки вышло из-за туч, а волшебная Хоктёнок подарила мне сказку. Она так прекрасна, что "спасибо" слишком маленькая благодарность. Но все-таки спасибо тебе, Хокть! И за эту сказку-легенду и за то, что вдохновляешь тем, как живешь. 
Сказка.
Давно это началось - еще с тех пор, когда Талия была маленькой. Тогда она целые дни проводила на лугу, под солнцем и ветром, слушала шелест трав и бродила босиком везде, где ей вздумается, не опасаясь змей. Однажды тропинка, почти затерявшаяся в океане трав, вывела ее к башне, практически развалившейся от старости. Стены ее потемнели от сырости, а крыша грозила вот-вот обвалиться, но Талия все равно зашла внутрь. Среди вековой пыли и истлевшей ткани она и нашла свое первое сокровище. В ту ночь на чердаке, где она спала, свет горел до утра - Талия сидела на кровати и изучала свои находки, окруженная свечами и легендами.
читать дальше
URL записиСказка.
Давно это началось - еще с тех пор, когда Талия была маленькой. Тогда она целые дни проводила на лугу, под солнцем и ветром, слушала шелест трав и бродила босиком везде, где ей вздумается, не опасаясь змей. Однажды тропинка, почти затерявшаяся в океане трав, вывела ее к башне, практически развалившейся от старости. Стены ее потемнели от сырости, а крыша грозила вот-вот обвалиться, но Талия все равно зашла внутрь. Среди вековой пыли и истлевшей ткани она и нашла свое первое сокровище. В ту ночь на чердаке, где она спала, свет горел до утра - Талия сидела на кровати и изучала свои находки, окруженная свечами и легендами.
читать дальше
воскресенье, 30 августа 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
Щойно з "Альтинга". Купа силенна вражень і позитиву.
Ледь не за все літо ці три дні і тиждень в Алупці - найкращі моменти.
Повідаю про це, коли дійдуть руки. А тепер - спати!!!!!!!!!
...а завтра - в універ.... І вперше за весь час мені вже не хочеться його підірвати. Фіг з ним.
Arianna AL, willkommen!
Ледь не за все літо ці три дні і тиждень в Алупці - найкращі моменти.
Повідаю про це, коли дійдуть руки. А тепер - спати!!!!!!!!!
...а завтра - в універ.... І вперше за весь час мені вже не хочеться його підірвати. Фіг з ним.
Arianna AL, willkommen!
пятница, 21 августа 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
23:38
Доступ к записи ограничен
All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
23:06
Доступ к записи ограничен
All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
четверг, 20 августа 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
воскресенье, 09 августа 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
All we are is dust in the wind. Stardust
(с - Э.Уайет)
All we are is dust in the wind. Stardust
Повний місяць. Світло хвилями набігає на берег - на стелю.
...У Луни - срібні коси. Тіпає, чеше їх, сукає тонесеньку місячну нитку-павутинку. Крутиться колесо.
Одним оком спить, а другим - на нас позирає, все-все бачить.
Місяць і Луна, брат і сестра.
Хвилі місячного світла відступають, залишаючи на березі стелі візерунки і мушельки...
Так-то писані казки "на іншому боці Місяця".
Казки про віл-берегинь, доньок Неба. Про Полинку-Сагу. Про Рай-дугу.
Про велешок - духів лісових, польових, гірських, річкових... духи тварин, і зела, і каміння... "Велешки - суть втілення сил і Закону.
...Щоб спіло-родило в свій час. Щоб зело лікарське сило всотувало. Щоб люди Закону трималися і живого не шкодили..."
Велешки з очами звірини, з листям-зелом в косах, з волохатими вухами - вовчими, рисячими, оленячими...
Не хороші, не пагані - суть Правда, втілення Закону.
Про Дайне-Катхі, Мисливицю, - верхи на Золотій Рисі. *покровительку вольхаррського роду Кішки*
"В душі кожної жінки лишила вона слід своєї лапи."
Про Вишню, Шеріму, її гребені та спиці, червону її пряжу. Кине гребінь через ліве плече - став позаду ліс дрімучий. Кине спиці з в'язанням - похилятья деревця тоненькі, з ягідками червоненькими - такі вам, гості, ворота на той світ. Котися-котися, клубочок, ген за той горбочок. А ви йдіть-но за ниточкою червоною - повз чагарі - як дійдете до дерев тоненьких з ягодами червоненькими, там-то нитка й обірветься, там-то вузлики й розпустяться. Згине ліс дрімучий з загоном ворожим.
Тільки висіти тобі, Вишня, на гілці дубовій в лісі зачарованім - бо не ликом ворог твій шитий.
А заховають кісточки твої, Жінко, закопають у сирій землі. І проростуть кісточки твої - вишнями-черешнями і горобиною.
...То що, діду, смерті нема? - А чого ж нема, дочко? Є. - Та тільки то лишень третина обода...
...Крутиться колесо...
Золотаві хвильки на синьому полі. Тесьма під рукою...
А на мене чекає море. І саги.
Буду 19 серпня. Щасти!))))
(c - Петер Северин Кройер)
www.liveinternet.ru/community/2281209/post10768...
...У Луни - срібні коси. Тіпає, чеше їх, сукає тонесеньку місячну нитку-павутинку. Крутиться колесо.
Одним оком спить, а другим - на нас позирає, все-все бачить.
Місяць і Луна, брат і сестра.
Хвилі місячного світла відступають, залишаючи на березі стелі візерунки і мушельки...
Так-то писані казки "на іншому боці Місяця".
Казки про віл-берегинь, доньок Неба. Про Полинку-Сагу. Про Рай-дугу.
Про велешок - духів лісових, польових, гірських, річкових... духи тварин, і зела, і каміння... "Велешки - суть втілення сил і Закону.
...Щоб спіло-родило в свій час. Щоб зело лікарське сило всотувало. Щоб люди Закону трималися і живого не шкодили..."
Велешки з очами звірини, з листям-зелом в косах, з волохатими вухами - вовчими, рисячими, оленячими...
Не хороші, не пагані - суть Правда, втілення Закону.
Про Дайне-Катхі, Мисливицю, - верхи на Золотій Рисі. *покровительку вольхаррського роду Кішки*
"В душі кожної жінки лишила вона слід своєї лапи."
Про Вишню, Шеріму, її гребені та спиці, червону її пряжу. Кине гребінь через ліве плече - став позаду ліс дрімучий. Кине спиці з в'язанням - похилятья деревця тоненькі, з ягідками червоненькими - такі вам, гості, ворота на той світ. Котися-котися, клубочок, ген за той горбочок. А ви йдіть-но за ниточкою червоною - повз чагарі - як дійдете до дерев тоненьких з ягодами червоненькими, там-то нитка й обірветься, там-то вузлики й розпустяться. Згине ліс дрімучий з загоном ворожим.
Тільки висіти тобі, Вишня, на гілці дубовій в лісі зачарованім - бо не ликом ворог твій шитий.
А заховають кісточки твої, Жінко, закопають у сирій землі. І проростуть кісточки твої - вишнями-черешнями і горобиною.
...То що, діду, смерті нема? - А чого ж нема, дочко? Є. - Та тільки то лишень третина обода...
...Крутиться колесо...
Золотаві хвильки на синьому полі. Тесьма під рукою...
А на мене чекає море. І саги.
Буду 19 серпня. Щасти!))))
(c - Петер Северин Кройер)
www.liveinternet.ru/community/2281209/post10768...
суббота, 08 августа 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
среда, 05 августа 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
«...Если действительно кто-то создал эту удивительную Вселенную с солнцами и улитками, цветами и людьми, то явно не зануда. Скорее, божественный чудак, небесный чудик, гораздый на всякие выдумки, фантазии и причуды."
(c-Ульф Старк)
вторник, 04 августа 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
понедельник, 03 августа 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
Наразі потребую тільки одного - спокою.
Сонячного проміння на повіках. Крізь мереживо листя.
Шовкової трави. Синього неба.
У затінку саду - стіл. Філіжанки кави і чаю. Листочки м'яти та меліси. Варення. Крихти хліба. Лискучі боки перших яблук. На білій скатертині - золотаві смужки сонячного свтіла. У плетеному фотелі дрімає кіт. Запах прогрітої за день деревини. Землі. Зелені. Квітів.
Босоніж - відчувати землю. Пускати тисячі непомітних корінців. Обличчям - за сонцем, мов якась диво-квітка.
...відчувати, як дихають трави... зріють плоди... і в'януть квіти...
(с - Грохотова Светлана)
Вчуся ткати на дощечках. Перші успіхи (3 успішно завершені тесьми, одна з яких за власною схемою) невимовно тішать.
Сонячного проміння на повіках. Крізь мереживо листя.
Шовкової трави. Синього неба.
У затінку саду - стіл. Філіжанки кави і чаю. Листочки м'яти та меліси. Варення. Крихти хліба. Лискучі боки перших яблук. На білій скатертині - золотаві смужки сонячного свтіла. У плетеному фотелі дрімає кіт. Запах прогрітої за день деревини. Землі. Зелені. Квітів.
Босоніж - відчувати землю. Пускати тисячі непомітних корінців. Обличчям - за сонцем, мов якась диво-квітка.
...відчувати, як дихають трави... зріють плоди... і в'януть квіти...
(с - Грохотова Светлана)
mabuja, wilkommen!
Ich würde Sie gern zum Kaffee einladen.
Дякую за хмари рідного Міста на кінчиках крил.
Ich würde Sie gern zum Kaffee einladen.
Дякую за хмари рідного Міста на кінчиках крил.
Вчуся ткати на дощечках. Перші успіхи (3 успішно завершені тесьми, одна з яких за власною схемою) невимовно тішать.
суббота, 01 августа 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
пятница, 31 июля 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
Несеш пухнасте сонце всередині - під ребрами.
Завмерти на хвильку перед дверима. Тримаючи заповітний ключ. Дослухатися до голосу, що зароджується в горлі. В спинному мозку.
Стояти на їх могутніх плечах. І відчувати підтримку. Соки дерева. Електрострумінь хребта.
Знайти слова...
...витримати найважчий, найвідповідальніший наразі життєвий іспит...
... і відчути... "ликование жаворонков"...
Бо...
Що може бути кращим за два холодильника-муркота, двох котів, що зручно влаштувалися на твоїх колінах, вилизуються і вилизують тобі руки? - звісно, "наш человек" мусить бути чистим
...За розумні очі пса, його холку під рукою... Таїнство довіри...
...Що може бути більш "умиротворяющим" за пацюків, що солодко посапують в обнімку, хапають ніштяки-смаколики своїми маленькими лапками з твоїх рук? Або за мишачі хвостики, що стирчать з кубельця?
...Що може бути більш вільним, ніж бігати з собаками - травою на захід сонця, піщаним пляжем "по кромке прибоя" на схід? Ти і я. Твоє волосся подібне до соколиного пір'я. Хочеться торкнутись. Що може бути більш прекрасним?
...Що може бути більшою радістю, більшою винагородою, ніж почуття вдячності, любові, радості, ніж очікування наступної зустрічі... Ніж старі капризні псиці-"кошелки", що туляться до ніг... після прогулянки-пробіжки, після доброго слова і ласки...
Хм... Що може бути більш вражаючим, природнім... більш спокусливим... ніж ворон, що роздирає ніжно-рожеве куряче крильце? Як помру, то... віддайте мене воронам. То мій найближчий шлях до неба...
Що може бути кращим, ніж відчувати, як бринить струна хребта - в унісон зі світом?
Що може бути солодшим і теплішим за персики, мускат, абрикоси, лікер... за відтінки, смаки, запахи і звуки заходу сонця? За золотаві смужки на зеленій траві? За розлите вино і золото в небі?
Кава і горіхово-шоколадні коржики. Крихти для горобців. Ти їси цукор з долоні. З маленької білої долоні. Її хочеться вхопити кігтиками, притягнути до себе і вилизувати.
Пішли. Ми ще встигнемо на потяг. "Наша свобода - гул и грязь поездов". Ще є дрібка вічності. Для потяга на захід сонця. Для гітари. Для того щоб покласти голову тобі на плече і слухати, як ти шепочеш "Тайны ликования" для вуха душі, до скронь, в яких важко гупає розлите за день золоте вино, червлене сонце. Ми сядемо у тряский скрипучий автобус, притискаючи до себе наплічники, крутитимемо головами, питимо чай з термоса... Ми вийдемо до кам'янистого пляжу - до синього-синього моря. Ми скинемо тіла "у кромки прибоя" - їх обкатають хвилі до перламутру, що його заллє мускатне золото. І хвильки лизатимуть пальці, мов "теплые коты". Бігатимемо між морем і небом. З собаками і вовками.
Чай на веранді. Клематіс. І півники. Дощик і мансарда-"курник". Валятись на траві. Занурювати пальці у насіння, у жирну живу землю, у воду, у сонячне світло, у твоє волосся.
Мистецтво тисячі дрібниць - це мистецтво акцентів.
Завмерти на хвильку перед дверима. Тримаючи заповітний ключ. Дослухатися до голосу, що зароджується в горлі. В спинному мозку.
Стояти на їх могутніх плечах. І відчувати підтримку. Соки дерева. Електрострумінь хребта.
Знайти слова...
...витримати найважчий, найвідповідальніший наразі життєвий іспит...
... і відчути... "ликование жаворонков"...
Бо...
Що може бути кращим за два холодильника-муркота, двох котів, що зручно влаштувалися на твоїх колінах, вилизуються і вилизують тобі руки? - звісно, "наш человек" мусить бути чистим
...За розумні очі пса, його холку під рукою... Таїнство довіри...
...Що може бути більш "умиротворяющим" за пацюків, що солодко посапують в обнімку, хапають ніштяки-смаколики своїми маленькими лапками з твоїх рук? Або за мишачі хвостики, що стирчать з кубельця?
...Що може бути більш вільним, ніж бігати з собаками - травою на захід сонця, піщаним пляжем "по кромке прибоя" на схід? Ти і я. Твоє волосся подібне до соколиного пір'я. Хочеться торкнутись. Що може бути більш прекрасним?
...Що може бути більшою радістю, більшою винагородою, ніж почуття вдячності, любові, радості, ніж очікування наступної зустрічі... Ніж старі капризні псиці-"кошелки", що туляться до ніг... після прогулянки-пробіжки, після доброго слова і ласки...
Хм... Що може бути більш вражаючим, природнім... більш спокусливим... ніж ворон, що роздирає ніжно-рожеве куряче крильце? Як помру, то... віддайте мене воронам. То мій найближчий шлях до неба...
Що може бути кращим, ніж відчувати, як бринить струна хребта - в унісон зі світом?
Що може бути солодшим і теплішим за персики, мускат, абрикоси, лікер... за відтінки, смаки, запахи і звуки заходу сонця? За золотаві смужки на зеленій траві? За розлите вино і золото в небі?
Кава і горіхово-шоколадні коржики. Крихти для горобців. Ти їси цукор з долоні. З маленької білої долоні. Її хочеться вхопити кігтиками, притягнути до себе і вилизувати.
Пішли. Ми ще встигнемо на потяг. "Наша свобода - гул и грязь поездов". Ще є дрібка вічності. Для потяга на захід сонця. Для гітари. Для того щоб покласти голову тобі на плече і слухати, як ти шепочеш "Тайны ликования" для вуха душі, до скронь, в яких важко гупає розлите за день золоте вино, червлене сонце. Ми сядемо у тряский скрипучий автобус, притискаючи до себе наплічники, крутитимемо головами, питимо чай з термоса... Ми вийдемо до кам'янистого пляжу - до синього-синього моря. Ми скинемо тіла "у кромки прибоя" - їх обкатають хвилі до перламутру, що його заллє мускатне золото. І хвильки лизатимуть пальці, мов "теплые коты". Бігатимемо між морем і небом. З собаками і вовками.
Чай на веранді. Клематіс. І півники. Дощик і мансарда-"курник". Валятись на траві. Занурювати пальці у насіння, у жирну живу землю, у воду, у сонячне світло, у твоє волосся.
Розкласти на камінні намисто - подарунок від матері до доньки - ниточки-стежинки
намистин і камінців. Вглядатися у глибину рожевого кварцу. Крізь білі і бузкові хмаринки. Стріхі Міста - червоні, винно-бузкові - гостроверхі башточки, чудернацькі флюгери (мені до вподоби каравела з напнутими вітрилами), білі будиночки з балконами та патіо, бруківка вуличок, гомін площ, арки між будинками над каналами і рукавами Ками, хижі вузьконосі найтігали, фонтани - біля фонтану Лілей на площі Ринок співає у вранішньому молочному тумані Біла Панна, - шелестять спідниці та шалі, аромат кориці, кави і ванілі, бузку та троянд, дим осіннього листя, співають зінгари-циганки з дзвіночками у тугих косах та на барвистих в'язаних поясах - туман з'являється раптово: у сутніках збирається понад водою, тече з Ками примарними струмочками, скрадає постать пані Люмери вуалями та сьома покривалами, мантильєю на плечах білого і рожевого каменю, лишень бездонні очі, очі темної води, - найтігала над темною водою, на хвилях бузкового туману, править мовчазний Візник твердою рукою, вуличками-каналами летить Пташка Леота, від порога до порога, стукає в двері серця - в руках твоїх гітарою співатиму, хребтом-грифом тягни струни, срібнії струни (арфами, арфами), - котиться Яблуко небосхилом, молочною рікою-туманом, - пада сонце у гущавину саду, в абрикоси і вишні, бузок і верби - хлопчина ховає в кишеню заповітну зелену свічечку і зникає в кущах... в кишеню проти серця, - пливе сонце Камою до синього моря, між вітрильниками з білими парусами, молочними, мов вранішній туман над Люмерою, стікає сонце золотом і кров'ю, замальовує небо бузковими тінями... срібними зорями - над стріхами Люмери туман розсипається срібними дзвониками.
Ти побачиш. Лишень зазирни у глибину рожевого кварцу - крізь хмаринки у небі над Люмерою.
намистин і камінців. Вглядатися у глибину рожевого кварцу. Крізь білі і бузкові хмаринки. Стріхі Міста - червоні, винно-бузкові - гостроверхі башточки, чудернацькі флюгери (мені до вподоби каравела з напнутими вітрилами), білі будиночки з балконами та патіо, бруківка вуличок, гомін площ, арки між будинками над каналами і рукавами Ками, хижі вузьконосі найтігали, фонтани - біля фонтану Лілей на площі Ринок співає у вранішньому молочному тумані Біла Панна, - шелестять спідниці та шалі, аромат кориці, кави і ванілі, бузку та троянд, дим осіннього листя, співають зінгари-циганки з дзвіночками у тугих косах та на барвистих в'язаних поясах - туман з'являється раптово: у сутніках збирається понад водою, тече з Ками примарними струмочками, скрадає постать пані Люмери вуалями та сьома покривалами, мантильєю на плечах білого і рожевого каменю, лишень бездонні очі, очі темної води, - найтігала над темною водою, на хвилях бузкового туману, править мовчазний Візник твердою рукою, вуличками-каналами летить Пташка Леота, від порога до порога, стукає в двері серця - в руках твоїх гітарою співатиму, хребтом-грифом тягни струни, срібнії струни (арфами, арфами), - котиться Яблуко небосхилом, молочною рікою-туманом, - пада сонце у гущавину саду, в абрикоси і вишні, бузок і верби - хлопчина ховає в кишеню заповітну зелену свічечку і зникає в кущах... в кишеню проти серця, - пливе сонце Камою до синього моря, між вітрильниками з білими парусами, молочними, мов вранішній туман над Люмерою, стікає сонце золотом і кров'ю, замальовує небо бузковими тінями... срібними зорями - над стріхами Люмери туман розсипається срібними дзвониками.
Ти побачиш. Лишень зазирни у глибину рожевого кварцу - крізь хмаринки у небі над Люмерою.
Від 18 липня 20... року
Мистецтво тисячі дрібниць - це мистецтво акцентів.
понедельник, 27 июля 2009
All we are is dust in the wind. Stardust
Magic shall be written upon the sky by the rain but they shall not be able to read it;
Magic shall be written on the faces of the stony hills but their minds shall not be able to contain it;
In winter the barren trees shall be a black writing but they shall not understand it...
She wore a gown the colour of storms, shadows and rain and a necklace of broken promises and regrets.
Oh, I should think they are indeed lost, poor souls! For, when all is said and done, Venice is only a labyrinth - a vast and and beautiful labyrinth, but a labyrinth nonetheless and none but its oldest inhabitants can be sure of finding their way about...
The pleasures of losing oneself in a maze pall very quickly.
Magic shall be written on the faces of the stony hills but their minds shall not be able to contain it;
In winter the barren trees shall be a black writing but they shall not understand it...
She wore a gown the colour of storms, shadows and rain and a necklace of broken promises and regrets.
Oh, I should think they are indeed lost, poor souls! For, when all is said and done, Venice is only a labyrinth - a vast and and beautiful labyrinth, but a labyrinth nonetheless and none but its oldest inhabitants can be sure of finding their way about...
The pleasures of losing oneself in a maze pall very quickly.
(c - Susanna Clarke 'Jonathan Strange & Mr Norrel')