Рукотвори, бурштинові намистинки та мистецтво тисячі дрібниць

Намисто вже знайшло власницю, чарівну ученицю 2 класу.
Гроші перерахувала в ФОНД Діани Макарової.
Мирного неба всім
P.S. Дерев"яні намистинки, обв"язані гачком, та м"які намистинки, набиті синтепухом.
І квітка, вив"язана в Карпатах, десь між Петросом і Говерлою, в дощ...
Рукотвори живуть тут

Вопрос: Понравилось?

1. Да :)		7	(100%)
Всего:		7

@темы: майстерня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

Simple Warmth Toolkit: Let's Go Get Lost

Занесло мене випадково минулого року в Сванетію
В спідничці та сандаліях, зате з наметом та дощовиком. Льодовики біля Местії та Ушгулі я ще в тотих сандаликах облазила - тим паче в пречудовій компанії веселих поляків та пари з Ізраїлю. Льолі! Які ж вони казкові, тоті гори! Особливо як видряпаєшся до озер Карулді, роззирнешся навколо - та так і вростеш в землю серед бузкових квітів, доки душа ширяє в піднебессі.
Так не хотілося з ними розставатися, що мене понесло ще на льодовик біля Ушби (вистачило хоч глузду на саму Ушбу навіть не потикатись, 4690 км ) Двічі. Бо ж обидва рази розверзалася просто таки хлябі небесні, щойно дійшла до водоспаду (босоніж вбрід ). Добрі грузинські прикордонники відігрівали мене потому біля грубки та поїли чи не найсмачнішою кавою в житті.
P.S. Ми ще побачимось, Триголова. Сподіваюсь.
P.P.S. А десь в привітному гестхаузі "Кока" в Местії, і в Ізраїлі теж, мо й досі живуть мої ловці снів - з бузковими квітами та бурульками льоду. У чудових людей, з якими звела доля.

photos

Вопрос: Понравилось?

1. Да :)		5	(100%)
Всего:		5

@темы: щоденники, Дай мне напиться железнодорожной воды, Simple Warmth Toolkit, галерея

---

Каваренька там теж є. Заходьте в гості :)

09.09.2015 в 16:20

Пишет  Karolina Cienkowska:

Мы строили и наконец построили
Мне давно очень не хватало преимущественно украиноязычного пространства для всяких ведьминских дел, обмена опытом и информацией, празднований и мастер-классов. И я поняла, что верный способ получить такое пространство - создать его самой ) Сегодня мы открыли паблик Вконтакте, потом будет еще группа на ФБ, а где-то с ноября - живые мероприятия, и у меня очень большие планы )
Контент будет в основном на украинском, но некоторые посты будут на двух языках, да и музыка, арт и всякие цитаты не обязательно украинские, так что подписывайтесь)
Відьмина хата
Когда я приглашала разных специалистов на слет на Лысой горе, я думала о таких, как я когда-то была: о девушках, которые ощущают в себе силу и она порой рвет их на части, но им негде найти информацию, учителя, подсказки на пути. Да, когда у меня появился интернет, я нашла Мяву и других, но не все можно узнать через сеть, не все настройки передаются, а некоторым вещам лучше учиться непосредственно через опыт, смотреть, повторять и делать. К тому же, когда я начала говорить с потенциальными сообщниками, то поняла, что создание Хаты - просто-таки ответ на запрос от мира, потому что не раз и не два я услышала "здорово, давно думала о подобном проекте". Нам всем есть, что рассказать и принести туда, и когда я вижу, что в закрытой группе собирается - книжки, цитаты, картинки, статьи, - то я просто в восторге.

@темы: ссылки, мистецтво тисячі дрібниць

---

Simple Warmth Toolkit: Аптечка простого тепла

О 7 ранку я їду на роботу до школи - з околиці Правого берега на Лівий. Коли проїжджаємо міст через Дніпро - радію, мов дитина, - бризкам сонця у воді, зеленим схилам з золотими маківками церков... Сонце немов голубить: "Доброго ранку!"

На роботі бува - попри всі вади системи - вдається поговорити: про прогулянки дахами та закинутими будинками міста, про чарівну владу кави, антиутопії та автостоп. Пожартувати. Обмінятися поглядами порозуміння. І раптом так чітко й радісно усвідомлюю: оцей вияв довіри, ця можливість побачити диво становлення тягне мене до школи. І зрештою, мабуть, допомагає пережити ідіотизм, шум та навантаження. Бо ж дитина - це можливість, обіцянка дива. Й так кортить побачити, як вона "проклюнеться з яйця".

Під час "вікна" можна випити міцної кави з фургончика навпроти - помовчати, помилуватися вихором золотого листя. Послухати кілька улюблених треків. Попоїсти врешті-решт - бананів чи канапок з помідорами. Адже ніщо так не додає сил і не покращує настрій, як вчасно підкинуте пальне.

А після роботи ми сходили на пленер - помалювати казкові будиночки біля Золотих воріт. Здорово бути в компанії таких же психів - себто людей, які тебе розуміють. Радіти підтримці, вчасно позиченому теплому светру, помаранчевим ліхтарям, ультрамариновому небу... - здійсненню мрій, появі нових задумів та відчуттю, що тепер вдається краще.

Ввечері можна вертатись доріжкою на межі парку та лісу, вдивлятись в зелену ще гущавину - та вдихати пряний аромат палого листя. Здається, медвяні ліхтарі підморгують, а золоте листя лагідно шарудить вслід "Добраніч".

Зігрівшись ароматним чаєм та теплом розмов з найріднішими, зручно вмощуся в гнізді з ковдр та прошепочу небу за вікном "Надобраніч."

Серед звичайного робочого дня щедра осінь підкидає ще чарівного зілля в аптечку простого тепла. Дякую.

photos

Вопрос: Понравилось?

1. Да :)		7	(100%)
Всего:		7

@темы: Simple Warmth Toolkit, Autumn Charms, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

Щоденники: Митт?востi. Коли крiзь тiло промiння

3 днi в Манавгатi промайнули швидко та непомiтно.
Випили вранiшньо1 кави, поплюскались в басейнi, попрощались з Гiзем - та вирушили в Анталiю.
Вписались через couchsurfing у прикольного дядька-хiпана 53 рокiв, який любить жарти, рок-н-ролл, книжки та драконiв, i вирощу? вдома коноплю. Не кажучи вже про те, що до моря 3 хвилини пiшки. Тож вечiр був просто казковий: гуляли, милувалися водоспадом, плавали в нiчному морi (нi берега, нi дна), теревенiли ледь не про все на свiтi - на балконi з видом море, танцювали майже до ранку.
Наступного дня Маша та Ферхан зависали вдома - курили на балконi, теревенiли, слухали музику. А мене навпаки зi страшною силою потягнуло гуляти. Пiдiрвалася, подзвонила iншому хлопцю з CS - i вже за годину ми з Барбаром (пообiдавши смачнючим смузi у його виконаннi) загубилися в павутиннi вуличок старого мiста, Kaleiçi. Вешталися, милувалися старим портом... Пили чудовий чай з оливкового листя за вуличним столиком затишного кафе Cello - попiд стiною, заставленою горщиками квiтiв... Посмiхалися i мовчали...
Поночi я таки дiсталася додому, а серце так i лишилось десь там, заплуталося в павутиннi вулиць. Наступного дня повернулися з Машею, випили чаю в саду кафе Demli - з чудовою музикою та купою милих дрiбниць, - зазирнули в Cello, де нас пригостив ча?м химерний хiпан, зустрiлись з Барбаром, вештались мiстом... Для чого менi шукати сво? серце? Йому й тут добре.
Я забуваю, як дихати - бо повiтря, солодке мов мед. Я вмiю лiтати - бо в легенях солодко вiд свiтла. Й крiзь тiло - промiння.

photos

Waterfall. Antalya


Antalya




Cello






Demli-cafe

лiричний вiдступ

Лiричний вiдступ: часом, коли кажуть "будь собою", це означа? не бiльше як "будь собою таким, як менi подоба?ться". Але щойно людина стика?ться з тим, що не розумi? або не любить, як в справу вступають "контролюй себе", "подумай, що про тебе подумають iншi" або "ти нi про кого не пiклу?шся", "ти ображена, я знаю, що ображена, хоча ти кажеш iнакше". Я розумiю, що можу не подобатись iншим, що моя поведiнка бува? незрозумiла та недоречна. Й тим цiннiша кожна людина, що вмi? сказати "Я не розумiю. Поясни, що з тобою. Чому ти так робиш?" або "Менi непри?мно, коли ти так чиниш", не нав"язуючи сво? бачення, залишаючи простiр для кожного та можливiсть порозумiння.

Вопрос: Сказать автору

1. Понравилось. Жду продолжения :)		7	(100%)
Всего:		7

@темы: щоденники, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

Good morning! 1 турецький чувак та 2 хоббiта
Ранок в Афйонi. Маша працю? за ноутом, зручно вмостившись на подушках, та крутить нам музику. Я готую шоколадний пудинг - з крихтами печива та персиками. Коли наш милий хост Барiш прокида?ться, снiда?мо - пiд музику з "Амелi" та крики барахольщика - та знов в дорогу. В Стамбул.

З Анталь1 в Афйон нас пiдвозив дуже позитивний дiдок Рамазан. Взагалi вiн 1хав в Буджак, але зi словами "А раптом вам на дорозi трапляться поганi люди" вiн привiз нас в Афйон (десь на 160 км далi в один бiк). Нагодував та напо1в ча?м, допомiг додзвонитись до хоста, дочекався, щоб Барiш нас забрав. Та ще й персикiв з грушами дав з собою. Короче, ми в шоцi ^^ А я до того ще й рада повправлятись в сво?му бейсiк туркiш.

P.S. Про1жджали повз велике солоне озеро Бурдур. Наступного разу обов"язково хочу вiдвiдати цю мiсцину, Озерний край. Тут багацько рiзних озер серед мальовничих гiрських кра?видiв.

P.P.S. Згодом ще напишу про Анталью, мiсто, яке вкрало мо? серце.

photos

Pudding






Lake Burdur

запись создана: 16.08.2015 в 10:04

Вопрос: Сказать автору

1. Понравилось. Жду продолжения :)		4	(100%)
Всего:		4

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

Побували неподалiк Аланi1 - в гостях у Наталi, з якою Маша познайомилася в потязi Iжевськ-Москва. Наталя та 11 чоловiк Мустафа тримають чудову ферму та кiнний клуб. У них 12 коникiв, на яких вони катають туристiв в гори. А ще 2 чудовi собаки. Карпи в ставку. Кури. Сад - з бананами, апельсинами, кавунами. Зеленi сходинки бананових плантацiй збiгають вниз - до моря.
Такi кумеднi та милi люди: Наталя дуже любить тварин та постiйно пiд"юджу? свого чоловiка, а вiн поводиться як дитина. Заодно наслухались байок про туристiв: звучить смiшно, але, мабуть, якщо зустрiчати таких кадрiв кожного дня, захочеться лiзти на стiну: от хоч би казах, який дiставав Наталю цiлий день "Я ковтнув води з басейна. Дайте менi протиотруту".

+3 photos

Вопрос: Понравилось?

1. Да :)		7	(100%)
Всего:		7

@темы: щоденники, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

Ранок в Манавгатi, на березi Середземного моря, розслаблений та повiльний. Кава. М"ятний лимонад. Снiданок. Басейн. Котики.

I - море. Неозоре, солоне, тепле. Так нiжно зваблю? обiймами хвиль.
Йдемо до нього, правда, довгенько - бо шлях проходить через ру1ни античного мiстечка Сiде. Звiсно я не можу втриматись - "Хайре!" шепочу я та пiрнаю в його порослi жухлою травою вулицi, проходжу кiмнату за кiмнатою, спочиваю у внутрiшньому подвiр"1, серед ящiрок, милуюся театром, довго вештаюся агорою, молюся в храмах... нiжно гладжу рiзьбленi квiти та морди левiв.
Стародавн? покинуте мiсто знову шумить та буя? - кафе, ресторани, магазини, човни в гаванi, музика, нестримний потiк людей та смiх. А сонце як i колись пiрна? в море на горизонтi. Плюсь!
Танцювати на хвилерiзi серед нiчних вогнiв. Сидiти на березi рiчки, що тече через мiсто. Пити найсмачнiший турецький чай на гойдалцi в кафе "07". Або на бортику басейна. Мiшати морську сiль на губах з кавою, а бейсiк тюркiш з англiйською. I знаходити порозумiння. Та смак життя. Тут i зараз.

фото Сiде

Нам щастить. Добралися з Конь1 в Анталiю (Манавгат) швидко та комфортно. Нашi хости поспiшали на весiлля. Сто1мо на дорозi та мiрку?мо, як дiстатися в протилежний кiнець Конь1 долмушами. Наш перший водiй Мерт вочевидь перейнявся нашим положенням, бо вивiз на трасу до Анталь1, хоча було очевидно, що йому не по дорозi. До моря - повз брунатнi пагорби та мальовничi зеленi гори - нас довiз Месут, що 1хав на весiлля доньки.

2 фото

В Манавгатi нас вписала чудова хiпанська пара, клавiшниця Гiзем та барабанщик Омер, в затишнiй квартирцi з трьома котиками та басейном на подвiр"1 - кажуть, тут на Пiвднi це типово. Омер та Гiзем грають в готелях i працюють кожного дня, тож ми мало провели часу разом, але кожна хвилина з ними вiдлунювала 1х розслабленiстю та задоволенiстю життям. <3
Запам"яталось, як вони попросили нас порадити якiсь популярнi хiти для росiйських туристiв (бо ж грати сам лише "Ласковый май" якось... нецiкаво). Залiзли в хащi пам"ятi та видобули звiдти Браво, Чiчерiну та "Полковнику никто не пишет". Кажуть, сподобалось ^^

+1 photo with cats

Вопрос: Доброй дороги :)

1. пожелать		5	(100%)
Всего:		5

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

Наша подорож була спланована так, щоб не напружуватись i не поспiшати: стопимо на вiдстанi в 300-400 км, ато й менше, зависа?мо в цiкавих мiсцях на кiлька днiв, вешта?мось, спiлку?мось з людьми.
Тож, пiсля Каппадокi1 рушили на Пiвдень, до Середемного моря. З промiжною зупинкою в Конь1.

Konya

До1хали швидко, 3ма машинами: родина з донькою до Невшехiра, дядько (який запропонував секс, тож ми вийшли) та молоде подружжя з Анталi1, молдаванка i турок, що говорили росiйською та довезли в Конью. Basic Turkish було достатньо, щоб до1хати долмушем (мiсцевий бусик) до центра, знайти кафешку з вай-фай та замовити чай i смачнючий семiт з фетою та помiдорками.

Лiричний вiдступ про автостоп i секс: подорожую з подругою; iнодi водi1 пропонують секс. Секс - мiжнародне слово, тож навiть, якщо ви не говорите турецькою, а водiй англiйською, все зрозумiло. Ми вiдмовля?мось, на тому питання вичерпане, проблем нема. В фури радять не сiдати. I пiсля непри?много випадку, що стався з фурою (на щастя, все завершилось добре), ми вирiшили таки фури бiльше не стопити (хоча, до речi, саме драйвер фури, азербайджанець, пiдiбрав нас поночi пiсля того непри?много випадку, безпечно довiз в Сивас, нагодував та передав в руки нашого хоста). Минулого року я автостопила по Туреччинi з хлопцем - секс не пропонували жодного разу. Взагалi стоп в Туреччинi дуже хороший, люди пiдбирають охоче та швидко, навiть родини. А секс автостопщицям пропонуватимуть в будь-якiй кра1нi (на жаль). Стосовно ж небезпеки: в рiдному мiстi ризик стати жертвою злочину не меньший.

В Конь1 ми провели 2 ночi: не хотiли поспiшати, тим паче, що Маша хотiла побачити дервiшей. Почекали в кафе, доки наш хост Iмдат завершить роботу, випили смачну каву, яку роздобула Маша, та по1хали до Iмдата вечеряти (як же смачно готу? його мама, мммм!), а потiм на вписку – теревенiти, слухати музику, зависати...

Епопея з впискою в Конь1 варта окремо1 розповiдi: Маша родом з Удмуртi1, тепер живе в Батумi; по1хала вона якось з друзями (один з Франкiвська, iнший «з батькiвщини Дiми Бiлана») в гори Аджарi1, на озеро Мцване Тба (Зелене Озеро грузинською), де вони затоваришувались з 2 крiшна1тками з Пiтера, дiвчиною з Естонi1, чуваком з Харкова та турком з Конь1, Емре. Емре подорожу? десь теренами Росi1, тож вписати не змiг та попросив свою подругу Зехру, яка теж не змогла i попросила свого друга Iмдата. Вiн зпершу погодився, але до нього при1хали батьки з Анталi1, тож вiн попросив свого друга киргиза Сабiра. От у Сабiра ми й провели 2 ночi в Конь1. Отакий кумедний свiт. Дякую

За день Iмдат показав нам всi визначнi мiсця Конь1: сад метеликiв, музей Мевляни, танок дервiшей... В музе1 Мевляни, або Румi (видатного поета-суфiя 13 ст, iдейного засновника дервiшського ордена «мевлевi»), велелюдно, але мене знову наповню? мовчанням та споко?м. Необов’язково обходити всi експонати в натовпi вiдвiдувачiв. Можна просто сидiти на подвiр’1 та дихати тишею. Чека?мо Сабiра та батькiв Iмдата, доки всi п’ють чай – сiдаю на сходах мечетi, слухаю езан та спостерiгаю, як в унiсон з музикою злiта? та кружля? над площею зграя голубiв. Я не знаю слiв та точного змiсту, але, як i мантри, езан та музика з ритуалу сама (танок дервiшiв лише частина цьго ритуалу, поряд з музикою, спiвом, молитвою), мов стежка – допомагають повернутись в спокiй, споглядання та зачудування багатограннiстю свiту.

Перебування в Конь1 спiвпало у мене з тим перiодом циклу, коли легко втратити самоконтроль i хочеться усамiтнитись. На щастя, моя чудова товаришка взяла спiлкування на себе. Знайшла нам вписку, подзвонила хосту, намутила смачну каву в кафе, взагалi розважала наших хостiв всi пiвтора днi в Конь1. То ж я вешталась вулицями, слухала музику в навушниках та езан - i мовчала. Daha az kork, daha c,ok sev (Менше бiйся, бiльше люби) – я позирала на нагадування на руцi та сприймала примхи долi набагато легше.

Лiричний вiдступ про подорож та тi самi днi: Сила волi – це круто. Але краще врахувати особливостi . Дратiвливiсть, емоцiйнiсть, болiснi вiдчуття тощо. По можливостi: провести 1-2 днi на одному мiсцi, а не в дорозi; пояснити ситуацiю супутнику(цi), перерозподiлити ролi (наприклад, якщо до того переважно я говорила з водiями та хостами, то тепер це робила Маша); побути на самотi (до речi, музика в навушниках дуже добре вiдокремлю?, навiть якщо навколо повно людей); мати кiлька перевiрених способiв швидко заспоко1тись (медитацiя, дихальнi практики, музика, мантри, книжки, чай, душ тощо); i не картати себе, якщо не вдалося уникнути роздратування чи непорозумiння.

«Либо выгляди таким, как ты есть. Либо будь таким, как ты выглядишь». З цими словами Румi Мевляни я залишаю Конью i ми руша?мо в Анталью.

Що ще можна зробити в Конь1: покататись на велосипедi (дорiжками вкрите чи не все мiсто, ровери легко можна взяти напрокат), позависати на студентськiй хатi (тут цiлi квартали заселенi самими лише студентами).

+5 photos

Вопрос: Сказать автору

1. Понравилось! Спасибо.		4	(44.44%)
2. Доброй дороги!		5	(55.56%)
Всего:		9 Всего проголосовало: 5

@темы: щоденники, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

Daha az kork, daha c,ok sev. Меньше бiйся, бiльше люби

В останнiй день в Ургюпi вирiшили не бiгати по туристичних принадах. Вештались крутими вузенькими вуличками, лазили залишками скельного мiста. А наостанок наш чарiвний хост Гьокай подарував нам просто казковий вечiр. Барбекю пiд стiнами скельного монастиря. Вогнище, яким ми опiкувались з Шарлем. Неперевершено смачнi овочi на грилi (та, певно, не менш смачне м'ясо та ковбаски), якi приготував Гьокай. Гамак, в якому ми валялись з Юстиною та говорили про Мiцкевича, Польщу та Укра1ну. I гiтара. Ми пiдспiвували до болю знайомим роковим та блюзовим пicням. Гьокай грав та спiвав - i здавалося кожен звук торкався серця. Пройшлися нiчним монастирем, помилувалися фресками церкви св.Стефана. Вляглися на схилi - пiд ягiдними гронами зiрок - ловити зорепад.
Не знайду слiв, щоб передати особливу душевнiсть та теплоту цього вечора. Залиша?ться хiба зберегти промiнчик цього свiтла в серцi. Дякую

+3 photos

Вопрос: Пожелать

1. доброй дороги :)		7	(100%)
Всего:		7

@музыка: Nothing else matters

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

2 день в Каппадокi1

Ранок вже звично почина?ться з кави, мiцного чаю та мiсива на снiданок (запаренi пластiвцi з м'яким сиром i соусом, найкоаще - кукурудзянi). Потiм чимчику?мо в центр - в кафе Зейтiн, Маша - працювати за компом, а я - займатись з Озге англiйською. Продовжу?мо соромитись, коли нас пригощають ча?м та обiдом, але ж Ертурула, господаря, не проведеш "По очах бачу, що голоднi. Aну бiгом пообiдали".
На 2 день хотiли подивитись Гьореме та Аванос. Господар сусiднього магазинчика Алi спершу визвався посадити нас на автобус, а там вирiшив покатати нас околицями на сво1й машинi - Зелве, Пашаба, Аванос та Гьореме. Вiн- гiд та чудово зна? японську. На жаль, у зв'язку з вiйною в Сирi1 японських туристiв цього сезону браку?. Зате у нього був час та натхнення показати красоти нам.
В будиночку в Пашаба, де колись, кажуть, жив св. Сiмеон, особлива атмосфера спокою та прийняття. Алi помiтив нашi з Машею обличчя i поцiкавився, чи ми молимось. Так зав'язалась розмова про релiгi1 та культури, про подiбностi мiж ними, бо бо ж знов-таки людям потрiбнi злагода, вза?морозумiння, безпека. Алi посмiха?ться: "Якби всi люди були такi хорошi, ми б жили в раю". Ранiше я б одразу погодилась. А тепер... "Не впевнена, що люди можуть жити в раю. Хочеться, щоб було незмiнно добре. Але ж все - мина?, все - мiня?ться. I змiни лякають людину чи не найбiльше". Роззираюсь навколо: казковi долини, утворенi мiльйони рокiв тому виверженням вулкана, стародавнi християнськi поселення, сучаснi турецькi кафе та туристи з рiзних куточкiв свiту. Скелi потроху руйнуються - колись 1х не стане - зми?, мов хвиля слiди на пiску, - i на 1х мiсцi буде щось iнше. Бувають такi особливi митi, як в Пашаба, коли усвiдомлю?ш це кожною клiтинкою. I не ляка?шся.
А тур трива? - Алi везе нас в Аванос, серце турецького гончарства, в одну з майстерень-магазинiв. Льолi! Виглядаю як дитина в магазинi iграшок. Яка ж я рада - знову вiдчувати, як кавалочок глини в руках перетворю?ться на полумисок, бачити, як створю?ться краса - як виточують, розписують, глазурують.
З кожним ковтком чаю, з кожним рухом, яким суголошу мелодi1 сазу, - крiзь тiло промiння.
На Гьореме вже не вистача? анi часу, анi сил вбирати новi враження. Тож ми просто мовчки спостерiга?мо, як сiда? сонце.
Поночi сидимо на пагорбi на Ургюпом, потягу?мо вино та теревенiмо. Милуюся зоряним небом. I наспiвую чудову турецьку пiсню, Gesi baglari...
Дякую за чудовий день.

+2 photos

Вопрос: Понравилось?

1. Да :)		5	(100%)
Всего:		5

@музыка: Baris Manco - Gesi baglari

@темы: щоденники, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

В Каппадокi1 вiдчува?ш, як сплива? час. Як все мина?. Слуха?ш, як мiльйони рокiв осипаються скелi, як приходять та зникають люди... Все мина?. Все мине. Все мiня?ться. Немов слiди на пiску. I чи не вперше прийма?ш це - легко, спокiйно...

1 день в Каппадокi1

Перший день в Каппадокi1 провели, блукаючи долинами - Червоною та Рожевою (пiсля того як Маша попрацювала, а я позаймалась з Озге). Пролазили крiзь чагарi та тунелi. Ходили помiж валунiв та димарiв фей. Гладили шершаве камiння. 65 млн рокiв тому виверження вулканiв, а потому дощi, сонце i вiтер витворили цю унiкальну мiсцину, схожу на мiсто фей. Тим паче, що денеде в скелях видно вiкна, дверi та орнаменти - колись, в столiттi так 6, тут оселилися першi християни, переховуючись вiд ворогiв. Тепер тут знов порядкують дощi i вiтер. Тиша та птахи. Лише часом заносить подорожнiх, як Маша i я, таких маленьких та скороминущих серед стародавнiх скель. Але ж i скелi теж минають. Блука?мо, мовчимо та слуха?мо - як сплива? час.
Ми заходили в Червону долину зi сторони панорами бiля Ортахiсара (вхiд - 2 лiри) та одразу спустилися вниз, вдолину. Тож за весь час лише кiлька разiв зустрiчали мiсцевих в порожнiх кафе (робити нiчого, тож вони теревенли з нами та пригощали ча?м) або ж iнших туристiв (бiльшiсть з них привозять автобусом подивитись панораму та пофоткатись в окремих розкручених мiсцях, тож на стежцi в долинi майже безлюдно).
Цивiлiзацiя зустрiла нас в Чавушинi, покинутому грецькому мiстечку, яке наново заселили турки та тепер активно розбудовують туризм - готелi, ресторани, конi, квадроцикли, турецькi танцi та вино на терасi. Проходили повз готель, господар якого довго запрошував до себе, а зрештою визвався показати нам скельне мiсто та монастир. Краса вража?. Зали церкви. Ру1ни замку Учхiсар на горизонтi. Крихiтнi стрiхи Гьореме. Казковi димарi фей. Щебет птахiв. I вiтер...
Попри небезпеку забралася на верхiвку - сонце сховалося за грозовi хмари, зате я розхвалила 2 молодим австралiйкам каучсерфiнг.
Ми вiдмовились вiд продовження бенкету з вином та танцями. I Азмет закинув нас на сво?му скутерi в Гьореме. Сидимо втрьох, вчепившись один в одного, вiтер свище. Неповотрна подорож. Не вiзьмусь повторити на тверезу голову. Злiзаючи, Маша обпекла ногу, тож наступнi кiлька хвилин ми бiгали в пошуках свiжого яйця (виявля?ться, бiлок знiма? опiк). Нарештi в одному з кафе офiцiант вловив наш розпач та покликав колегу, що говорив англiйською, - сирiйця Басселя, що проводить археологiчнi дослiдження в Каппадокi1 - i взагалi дуже милий та турботливий хлопець. Так що, яйця об'?днують людей, прям склеюють. Гроза нарештi досунула до Гьореме, тож з телефона Басселя подзвонили Гьокаю- i наш чудовий хост без питань погодився при1хати забрати нас. Чекали його на автостанцi1, мокрi та божевiльнi, cмiялися, спiвали та танцювали.
Одним словом, чудовий день

+3 photos

Вопрос: Понравилось?

1. Да :)		8	(100%)
Всего:		8

@темы: щоденники, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

Якщо вдома, в Ки?вi, я роздумувала, чи не час змiнити професiю, то в Туреччинi я реагую на реплiку "я хотiв би вивчити англiйську" як собачка Павлова - одразу пропоную допомогти, обмiнятись контактами тощо - навiть якщо звертались в першу чергу не до мене.
В 1й вечiр в Ургюпi сидимо такi в родинному кафе "Зейтiн" (Олива) - 2 сором"язливi бiдосi. Перед нами поставили хлiбницю та солiння. Поруч американськi гостi нашого хоста Гьокая замовляють собi нормальну вечерю, а я така тоненьким писком "чай!" (насправдi, цiни майже такi, якi в наших кафе, але ж i вони менi не по зубах). Дивлюся я на тотий хлiбчик i солiння i думаю - "ми не замовляли, може 1х приносять безкоштовно, як от горiшки до пива в деяких генделях" - i по троху таскаю той хлiбчик, як горобець. Зрештою таки спитала у господаря (Каппадокiя - туристична мiсцина, тож тут бiльш-менш знають англiйську; але я продовжую вправлятись в турецькiй) - i правда, хлiб i солiння завжди ставлять на стiл i вони безкоштовнi. Звiсно, менi було соромно, що я така бiдачка. Але... вже за кiлька хвилин я почула розмову господаря з вiдвiдувачами за сусiднiм столиком: його доньцi (яка працю? тут офцiанткою) потрiбно пiдтягнути англiйську. Спрацьову? умовний рефлекс - i ось я вже дiлюся контактами та пропоную допомогу. Ось так ми потоваришували з родиною, яка трима? кафе. А чай - чай був за рахунок закладу.
Наступного дня ми знов прийшли в Оливу - бо Машi потрiбний iнтернет для роботи (а наш хост як раз перебирався в нову квартиру, тож вай-фай yok). Нас прийняли, як рiдних, - i доки Маша працювала, я подумала-подумала та й засiла з Озге в куточку - вчити англiйську. Але кожного разу, коли нас пригощають, я продовжую страшенно соромитись.

А про прогулянки Каппадокi?ю я напишу згодом

Вопрос: Пожелать

1. кафе "Зейтин" процветания :)		8	(100%)
Всего:		8

@темы: щоденники, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

Вчора добиралися з Сiваса в Каппадокiю, в маленьке мiстечко Ургюп. Вранiшня кава, пластiвцi, якi я завбачливо взяла з дому. Заспаний Фатiх, який попри все провiв нас на трасу - i ось ми в дорозi. Й досi зачудовуюсь: гостинностi людей та готовностi допомогти нам, милозвучностi турецько1 мови, яка да?ться менi все легше, красi кра?видiв навколо... Бiльшу частину дороги нас пiдвозив дуже милий торговець жiночим одягом Нуреттiн. В Кайсерi у нього були справи на кiлька годин, тож ми вирушили на пошуки кафешки з вай-фай, щоб Маша могла попрацювати. В базарнiй частинi мiста з цим туго, але на щастя нам трапився торговець килимами, який знав англiйську та запросив до свого магазину, де був вай-фай, пречудовi килими та милий хлопчик-помiчник рокiв 11, сирi?ць, який пригостив нас яблучним ча?м та трохи знав англiйську. Сподiваюся, ситуацiя на його батькiвщинi прокращиться.
Нуреттiн зробив крюк, щоб завезти нас в мiсто та ще й передав нас з рук в руки нашому хосту Гьокаю. Разом з його гостями з Калiфорнi1 зустрiли захiд сонця над Червоною долиною. Гарно. Якщо бодай на хвильку вiдпустити внутрiшн? напруження, забути про туристiв навколо, захiд сонця заворожу?...
Якщо очiувати чогось надзвичайного, як обiцяють туристичнi буклети, можна розчаруватись (бо ж зрештою туристи, сонце може сховатись за хмари, та й взагалi хто вас зна? з вашими критерiями краси). Тут в Туречиинi я вчуся не очiкувати - просто приймати, те що вiдбува?ться - красу, труднощi перекладу, гостиннiсть людей (нашi хости хором стверджують, що мiсцева гостиннiсть - звичне явище, частина культури, але менi бiльше подоба?ться не звикати i зачудовуватись)

+2 photos

наша подорож очима Маши

Когда я вчера вечером завалилась в постель, я подумала: "Это ж неужели мы сегодня пристопили с Сиваса в Каппадокию? Что правда? Это всё было сегодня?"

Мы с Линн добрались в самый центр Турции, и вот мы здесь, и даже не верится. Я как-то перестала удивляться происходящему, и нет никакого трепета, ахов и охов. Просто едем, решаем текущие задачи, планируем, что дальше, ищем хостов, гуляем, фоткаем, стараемся не торопиться никуда. Все идет так, как идёт, и у меня нет никаких ожиданий. Есть лишь примерные наброски плана, который всегда можно поменять.

Вчера была остановка в городе Кайзери на пару часов. Мы искали кафе с вай-фаем, но в той рыночной части города, куда нас привёз наш водитель Нуреттин, такие заведения, судя по всему, не водятся.

Мы шли около большого вещевого рынка, и нас окликнули: "Where are you from?" Услышать английский было неожиданно и приятно, потому что тут это редкость. Оказалось, нами заинтересовался владелец одного из рыночных магазинчиков. Мы спросили, где тут кафе с Wi-Fi-йчиком, и он любезно пригасил нас в свой "office" - он назвал это так.

В магазинчике продавались ковры, много красивых ковров. Мальчик лет 11-12, который помогал хозяину в работе, сделал для нас яблочный чай. Так мило))

А через несколько часов мы были уже в Ургюпе, это такой город в районе Каппадокии. Поехали с нашим хостом Гёкаем и двумя его другими гостями из Калифорнии смотреть закат в долину. Это было красиво. Но мало

А еще через несколько часов, когда все в доме улеглись спать, я сидела на балконе и слушала местную тишину. Как же тут тихо по ночам! Слышно всё, что происходит в домах по соседству. Вот женщина в доме напротив вышла на террасу и, задев ногой что-то железное, села покурить. Иногда заедет во двор машина и, прокатившись по каменистой дороге, свернет за угол, разнося звуки колесных шин по всей округе. И потом снова тишина. Так странно тихо, как на другой планете, и только кузнечики мерно стрекочут в траве. И убывающая луна висит в небе, освещая стены белых домов. И вот смотришь на всё это и думаешь "дааааа..." ))

Вопрос: Пожелать

1. доброй дороги :)		7	(100%)
Всего:		7

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

День в Сiвасi почина?ться i завершу?ться езаном та мiцним турецьким ча?м. Вiн сповнений молитовного спокою, затишку та порозумiння.
Неспiшно гуля?мо мiстом, милу?мось госпiталем та медресе османських часiв та численними мiсцевими рукотворами, що там зараз продаються. П'?мо турецький чай та слуха?мо нашого хоста Ерджана - про мiсто, про османськi часи, традицi1... про жiнку-духмяну троянду, яка потребу? захисту гострих шипiв... i без поваги не1 чоловiк не бiльше як тварина.
Будиночок колишнього базару-готелю, перетворений на школу, нинi музей, мiг би видатись черговою iсторичною пам'яткою. Але варто переступити порiг чайно1 кiмнати, як тебе сповню? душевним споко?м i силою. Колись тут, у домi духовного вчителя, дiлилися ча?м з самовара та думками. Йдемо в кiмнату, де колись читали Коран, й наш хост диву?ться i радi?, коли просимо його прочитати. Так глибоко й музично, що, зда?ться, торка?ться серця без слiв. Розмови залишають вiдчуття розумiння та свiтла всерединi. Радicно, коли вда?ться знайти порозумiння в тому спiльному, що об'?дну? рiзнi релiгi1, бо ж зрештою вони часто говорять про одне й те саме - мир, вза?моповагу та любов, - все iнше - деталi.
Мила квартирка, перетворена на кафешку R1ht1m (тобто пiрс), чай, нарди та кальян. З другом Ерджана, Фатiхом, навча?мо один одного турецько1 та англiйсько1.
Сади з фонтанами в Aksu, традицiйна турецька музика, чарiвний звук балами - i вiдчуття всеохопно1 любовi.
День в Сiвасi почина?ться та завершу?ться езаном та горням турецького чаю. День, сповнений музики, гостинностi, розумiння та любовi.

враження Маши

Наконец-то никуда не бежали, а просто гуляли по Сивасу. Хороший день.

Я нашла piece of Peace в особняке широко известного и глубоко почитаемого в Сивасе мудреца Ismail Hakki Hazretleri, медитируя в молитвенной комнате для женщин. Это место, в которое мы заглянули, бродя по центру, сначала показалось мне стандартной такой исторической достопримечательностью и ничем внешне не примечательной к тому же, но, оказалось, там так прёт!

Зашли в чайную комнату, где посредине стоит самовар, а вокруг подушечки и везде ковры. Местный старожил при поддержке нашего хоста Эрджана, рассказывал что-то. И я уже даже не помню, что, потому что я, да и Линн тоже, как-то сразу впали в состояние «опа-нифига-себе» и засели с круглыми глазами, не желая вставать и уходить. Потом пошли в женскую молельню, где вставляло не меньше. Потом зашли туда, где читают Коран, и наш хост прочитал нам отрывок. Это так красиво! Нараспев, с этими затянутыми «ииии» в разных местах.

А потом была крутая кафешка, сделанная из квартиры на 4-ом этаже, с огромным балконом с розовыми диванами. Кальян, странный апельсиновый чай, нарды, прохладный ветер и совершенно уже естественное общение на английском. А потом в одном парке слушали турецкую музыку, и коллега моя, совершенно в нее влюбленная, сидела, восхищенно хлопая глазами.
Хорошо тут. Завтра сюсюкаем в Каппадокию.

Вопрос: Понравилось?

1. Да :)		7	(100%)
Всего:		7

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

Сиджу на пiдвiконнi над вулицями Сiваса та слухаю езан, заклик до молитви.
Кожен день приносить плоди, часом солодкi, часом гiркi.
Вчора добиралися з Трабзона в Сiвас. Наш хост Сервет потурбувався про мапу для нас, снiданок, навiть домовився iз знайомим водi?м бензовоза пiдвезти нас в Ерзiнджан. Наступнi кiлька годин пройшли серед мальовничих гiр, в компанi1 привiтного та турботливого Алi Кемаля. Але в Ерзiнджанi ми не захотiли чекати, доки Алi Кемаль вивантажить бензин та знайде нам iншого водiя, та поспiшили ловити наступну машину. Ми зловили фуру - та пригоди на свою дупу. Висновки: дорожнi знаки не брешуть, i якщо водiй везе вас в протилежному напрямку - виходьте. All is well that ends well. На темнiй трасi наляканих нас пiдiбрав старенький азербайджанець Явуз, вислухав, втiшив, нагодував вечер?ю та довiз в Сiвас. В Удмуртi1, на Машинiй батькiвщинi, у нього лишилась родина, кохана дружина та маленький син. I як нормальна людина вiн теж хоче, щоб люди жили в мирi та злагодi один з одним. Кожна зустрiч з такими людьми, як Явуз, або Сервет, або наш хост в Сiвасi Ерджан, це дар
Хоча ми дiсталися в Сiвас по першiй ночi, Ерджан зустpiв нас та привiв додому. В студентську пацанську зйомну квартиру, але ж таку по-сво?му затишну. Певно, тому що нам знов пощастило опинитись серед хороших людей.
Дякую Тобi за кожен урок.
P.S. Хочу пiдкреслити, що сволота не ма? нацiональностi або вiросповiдання, i може трапитися на вашому шляху будь-де.

ось що пише про нашi пригоди Маша у Фб

Второй день трипа практически полностью был проведен в пути. Было много красивых видов, с горами, реками, иногда с туманом, а когда-то и с солнышком.
Приключения на задницу найдены были - done!
Чай в придорожных турецких кафешках тоже. И ночная кормежка))
А Линн такая забавная, всё время пытается говорить с водителями на турецком, который она учит дней 5, и жутко смущается, когда не понимает их ответы.
Все хорошо, мы в Сивасе. Вписались по каучу в пацанской хате, везде срачельник и мне охота поубирать))
Но пойдем-ка мы запарим греченьку и кофеек.
Хорошего вам дня, ребятки

+2 фото

Вопрос: Понравилось?

1. Да :)		11	(100%)
Всего:		11

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

Кiлька годин - i ми в Трабзонi. Перший водiй, як i хотiла Маша, старенький грузин Рамi. Потiм 2 туркiв, 1 з яких добре знав росiйську. I нарештi момент, коли знадобилася моя куца турецька - 2 молодикiв Адем та Мерт, що самi зупинились допомогти нам на розв'язцi, 1 трохи знав англiйську. Тож моя куца турецька, мова жестiв та Машин оптимiзм - i ми в Трабзонi, не без смiшнючих випадкiв

Але найяскравiший спогад дня - традицiйна турецька вечеря у батькiв нашого гостинного та турботливого хоста Сервета (мiй перший вечiр у турецькiй родинi, серед цих теплих та гостинних люде вiдчува?ш себе вдома) та нiчний Трабзон, особливо вид на мiсто з Boztepe. А ще - розмови, про все на свiтi, до 4 ранку, пiсля яких залиша?ться вiдчуття сонячного свiтла крiзь ребра та зачудування нашим свiтом, таким рiзним, мiнливим, чудовим.

Подорож - мов танець зi свiтом, запропонований богами. Якщо приймеш запрошення.
Seviyorum!

Дякую Тобi за плоди цього літа.

ось що пише моя попутниця Маша

Вчера была необычная пятница, потому что мы с подружкой из Киева посюсюкали в автостопное путешествие по Турции. Пристопили в Трабзон из Батуми, сменив три машинки. Турецкие люди снова ржут над моим именем, потому что Masha - это щипцы для переворачивания мяса при жарке grin emoticon

У нас тут волшебный хост, который про всё печётся. И накормил, и напоил, и карту выдал, и заселил - всё как положено. Немного посмотрели город вечером и потопали на вписон в кампус университета, где наш хост Сервет трудится преподом и имеет профессорское звание.
До 6-ти утра не могла уснуть из-за турецкого чая, он ядрён, как хороший кофеёк.
А сегодня намылились в Сивас.

Вопрос: Понравилось?

1. Да :)		7	(100%)
Всего:		7

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Дай мне напиться железнодорожной воды, Gold in the Air of Summer, галерея

---

Щоденники: Митт?востi

3 ночi. Я сиджу з червоним вином в Батумi - на вписцi у подруги Маши з Росi1 - слухаю 11 улюбленi пiснi гурту Бумбокс та Один в кано? (про останнiй я вперше вiд Маши й почула) - та водночас вчу турецьку.
Цiлком задоволена собою, бо кiлька годин тому допомогла Машi через скайп отримати американський Employment Identification Number.
Kargia!

(Не мо? фото Тбiлici, чарiвного мicта, з яким я познайомилася минулого року. Menetreba!)

мiй вчорашнiй скетч Маши - обережно, фотка велика

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Дай мне напиться железнодорожной воды

---

Summer Magic Toolkit: "Летом надо жить на даче"

"Летом надо жить на даче, носить ситцевые платья, соломенные шляпы и обгорелые плечи. Купаться в речке, есть укроп прямо с грядки, собирать на лице веснушки и гербарий в книжки, и ни о чем не беспокоиться, ни о чем... "
(с)

Зазвичай влітку хочеться так багато встигнути, що бува навіть забуваєш поспати. Еге ж, сотні різних заманливих заходів: фестивалі, концерти, виставки... Танці та барабани під відкритим небом - до глибокої ночі, якщо не до ранку. Мапа, поцяцькована прапорцями чергових "must go" цього літа. Не забути вибратись на набережну, до лісу, на пікнік. Влаштувати фотосесію місту та макрозйомку квітам. Покупатися в морі. Сходити в похід в гори. Записатись на курси, на майстер-клас, спробувати щось новеньке. Поволонтерити в дитячому відділені лікарні чи на міському арт-пікніку... Доки є час. Доки світить сонечко - і треба всотати кожну краплинку його світла, зібрати щедрий врожай як не плодів і трав, то вражень та умінь...
Аж-но одного ранку сонячне світло настільки медово-густе, що плин часу вповільнюється - загусає бурштиновою краплею. Ні вчора, ні завтра. Нікуди поспішати. Нема про що хвилюватись.
Такими ранками хочеться спакувати наплічник та гайнути на дачу.

поїхати на дачу?

...За браком дачі я їду до батьків. Влітку вони часто винаймають дерев"яний будиночок на Десні. Дні тут - неспішні та схожі один на одного, як ягоди малини.
Прокидатися зранку - коли сонце лоскоче обличчя. Вмиватися холодною водою з колонки. Допомагати мамі готувати сніданок на крихітній кухонці, накривати на стіл просто неба в затінку дерев. Свіжі овочі, ягоди, зелень, сметанку і сир можна купити у місцевих - з ровера. Доки мама купує, 5-річна племінниця кокетує з хлопцем-розвізником.
Неспішно пити запашний трав"яний чай - із зірваних тут же поруч м"яти, листочків малини і суниці та сушеного іван-чаю. Слухати, як співають пташки та падають на стіл пелюстки польових квітів.
На шляху до річки ласувати лісовою малиною, збирати м"яту, звіробій, іван-чай... Плюскатися в річці. Ворушити пальцями ніг в піску. Гратися з дітьми в квача. А потому валятися горілиць просто неба - й спостерігати за хмарами.
По дорозі назад тишком обривати вишні перед будиночком коменданта - крутобокі та смачнючі.
В обід, доки племінниця спить, нарешті зварити собі літньої кави - з кардамоном або м"ятою. Розтерти листочок м"яти з дрібкою цукру - неодмінно перцевої (англійської), бо інші різновиди мають не такий насичений гострий смак та аромат. Засипати разом з кавою в маленьку джезвочку - як раз на одну філіжанку. Можна в філіжанці розтерти ще один листочок м"яти, залити готовою кавою - і пити, сидячи в гамаку, читаюючи книжку або дивлячись на клаптик неба між соснових крон. Потому випити прохолодної джерельної води або лимонаду.
Якщо взимку хочеться ледь не всюди додавати корицю, перець та імбир, то влітку я люблю лимон, м"яту і кардамон. З них можна запарювати чудовий чай і пити гарячим або холодним. Можна заливати холодною водою і робити чудовий освіжаючий лимонад. Можна робити кубики льоду - що додавати в напої або протирати обличчя. А можна додавати в каву - свіжозрізану цедру лимона, товчені коробочки кардамону - і м"яту.
Ввечері спостерігати, як сонце сідає в річку. Як надходить вечір, наступає ніч, як глибшають кольори неба та спалахують зорі - міріади небачених в місті зірок. Довго сидіти за столом або валятись в гамаку. Пити чай за розмовами. Або мовчати.
І не турбуватись. Не турбуватись ні про що.

Здається, можна залишитись на довго, бодай на одну вічність. Але зранку раптом знов - спакувати наплічник. Нашвидкуруч перекусити канапками і кавою. Обійняти близьким. І пружним кроком через поле до траси - ловити машину до міста. Тисячі справ.

Крім того, особисто для мене дача - один з найкомфортніших способів побути з батьками. В спрокійному затишному середовищі - подалі від телевізора, новин і турбот. Поспілкуватись за чаєм на веранді. Позбирати з мамою трави та дізнатись різні рецепти з ними. Так я вчуся у неї тому, що вважаю корисним, відчуваю та підтримую зв"язок. І вона відчуває, що піклується і важлива для мене.

Вопрос: Понравилось?

1. Да :)		8	(100%)
Всего:		8

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Gold in the Air of Summer, кав'ярня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

Summer Magic Toolkit: Збирати трави

Літо. Саме час попіклуватися про чудодійні чаї та взвари, що будуть зігрівти та втішати, особливо посеред зими. Саме час збирати та сушити трави. Липа вже відійшла. Але ще ж можна назбирати чорниць, чебрецю, м"яти...
Я розглядаю ароматні пучечки, мішечки та пакуночки: звісно, не так багато, як хотілося б; за останній рік-два Каварня кілька разів переїжджала, тож брати доводиться найнеобхідніше. Але колись... - посміхаюсь своїм мріям.
Звісно трави можна купити. Часто ми так і робимо. Але... кожне зібране власноруч зілля цінне не просто своїми цілющими властивостями, ароматом чи смаком. Кожне - чарівна скарбничка спогадів, що може перенести в той літній день, коли його було зібрано. Варто лише запарити чай.
Сьогодні я запарюю останні суцвіття вересу із старих запасів - і ароматний бурштиновий напій переносить мене в Камінне село, 2 роки тому.

ковтнути?

Тут ми з Совою та Антарою збирали верес - серед велетенських вкритих мохом брил, схожих на скам"янілі хати. Кажуть, чи то Бог перетворив село на камінь, коли йому в подобі жебрака відмовили в притулку, - на деяких брилах вам навіть покажуть Його сліди. Чи то чортів млин розвалився та закам"янів з першими півнями. Ачи то сліди боротьби за світ між Білобогом і Чорнобогом. А може, то прадавній льодовик залишив після себе тоті могутні камені.
Тиша і спокій. М"який мох. Килим вересу. Шарудіння жухлого листя. Афени та брусниця. Лежати на брилі, дивитися в небо. Тиша і спокій.
Від подорожі не лишилося фотографій, щоб пригадати - сільський автобус з Олевська до Руди Замисловицької (тричі на тиждень?); подекуди дерев"яні біло-блакиті хати; запліснявілий всередині намет (якщо ви спакували вологого після дощу чи роси намета, при першій нагоді його провітріть і висушіть) та наше лігво орків (натягнутий на дуги тент, вивернутий намет як підстилка, з загнутими та підтикнутими дерев"яними кілочками бортами)...
Залишився вересовий чай. Останній ковток - і його теж нема...







Суцвіття деревію відкривають віконце до чарівного, дзвінко-прозорого озера між Халеп"ям та Витачевом, на березі якого живе пустельник. Пижмо переносить кудись на береги Канівського водосховища, до яких приставав наш вельбот. М"ята, листя малини та іван-чай - у дерев"яні будиночки на березі Десни... Може, колись почуємо байки про тоті подорожі - коли їх повідає горня трав"яного чаю.


Про тра'янi збори для чаю можна багато дiзнатися в Обители лесной ведьмы. Наприклад, тут

Вопрос: Понравилось?

1. Да :)		7	(100%)
Всего:		7

@темы: Дай мне напиться железнодорожной воды, Simple Warmth Toolkit, Gold in the Air of Summer, галерея